1-2 березня нацисти знищили майже сім тисяч мирних жителів і повністю спалили селище міського типу Корюківка. Трагедія, що сталася 1-2 березня 1943 року в містечку Корюківка Чернігівської області, була наймасштабнішою та найкривавішою не лише на теренах Радянського Союзу, а й у всій Європі. Масове вбивство мирних жителів було каральною операцією фашистів у відповідь на дії радянських партизан, очолюваних офіцером НКВС СРСР Олексієм Федоровим.
Як стверджують історики, карателі зробили це свідомо. Корюківська страта цивільного населення разом із знищенням їхнього міста – одна з найбільших каральних операцій під час Другої світової війни в Європі.
1 березня 1943 року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін оточив Корюківку, есесівці під приводом перевірки документів зганяли по 50-100 людей до центральної будівлі міста і розстрілювали. Також убивали по хатах, сараях, погребах… Нещадна куля карателя наздоганяла кожного – і старого, і малого. Переповнені бездиханними тілами будинки підпалювали.
Справа в тому, що у ніч на 27 лютого 1943 року загони радянського партизанського з’єднання Олексія Федорова провели операцію з розгрому німецького гарнізону в містечку Корюківка. Був розгромлений залізничний вузол. Німецький гарнізон складався з угорських, німецьких військовослужбовців, поліцаїв. Певна кількість їх була вбита. Звільнили заручників, серед яких були 12-13-річні діти. Ініціатор операції, командир взводу Феодосій Ступак, на жаль, загинув під час бою. Власне для порятунку цих заручників партизани і влаштували цей напад на німецький гарнізон.
І ця каральна операція нацистів – це була помста, помста за дії партизан. Але вона була дивна з точки зору здорового глузду. Мстилися не партизанам, а знищувалось цивільне населення. Іншими словами командування 399-ї головної польової комендатури військової окупаційної адміністрації, яка знаходилась у м. Конотоп Сумської області, віддало наказ, щоби Щорська гарнізонна комендатура знищила Корюківку разом із усіма мирними жителями. Вона організовувала цей каральний загін, виконавці для себе з’ясували, що легше вбити немовлят, немічних людей і звинуватити їх в тому, що вони такі ж небезпечні, як партизани.
1-2 березня 1943 року карателі абсолютно свідомо знищили 6700 людей – так порахували після визволення і записали в Акті розслідування німецько-фашистських злочинів від 17 грудня 1943 року. За нашими підрахунками жертв було набагато більше, адже повністю були знищені цілі родини, династії, сусіди.
У багатьох випадках не залишилося в живих, щоб згадати імена жертв. Тому ми й говоримо, що було вбито за два дні майже 7 тисяч людей. За 70 років наступних пошуків встановлено поіменно тільки 1893 жертви злочину. Зруйновано 1290 будинків і споруд. Корюківка була цілковито зруйнованою – суцільним згарищем. До речі, 9 березня карателі повернулися, добили уцілілих, які врятувались 1-2 березня, прийшли взяти що-небудь з одягу і їжі, допалили місто.
Найстрашніше – як загинули ці люди. Це діти від немовлят до 16-ти років – серед встановлених жертв понад 700 осіб без огляду на стать, за іншим підрахунком – майже 1100 жінок від немовлят до людей похилого віку, це немічні старі люди. Тобто серед вбитих мешканців людей, які були небезпечні для окупантів, там фактично не було.
За що їх знищили? Їм, по-перше, не говорили за що. Ніхто не проводив слідство – винні вони чи невинні. Ніхто не приймав судового рішення. Їм навіть не оголосили, що вони будуть усі страчені.
І карателі, коли 1-2 березня проводили операцію, вони до останнього моменту не казали людям, що вони їх будуть вбивати. По всіх свідченнях тих, хто на щастя, вижив, говориться, що людей або зганяли і розстрілювали у ресторані – понад 500 осіб, або в інших великих будинках, або вбивали за місцем проживання, у хатах і житлових будинках. Перед цим говорили – збирайтеся, ми Вас забираємо на перевірку документів.
Злочин, який здійснили нацисти, був типовим на окупованій території Європи. І помста нацистів цивільному населенню за дії рухів опору – це злочин, який не має жодного виправдання.
У тій страшній трагедії загинуло понад 6700 українців. У новому випуску історично-детективного проекту “Розсекречена історія” ведучий Олександр Зінченко разом із запрошеними гостями говорять про деталі Корюківської трагедії і пробують зрозуміти, як сталося, що радянські партизани усвідомлювали – будь-який напад на гарнізон окупанта викличе каральну акцію з жахливими наслідками – однаково це зробили, призвівши до загибелі тисяч людей.
Наслідки гітлерівського злочину: вбито близько 7 тис. мешканців (за актом від 1944 р. – 6700 чол.) і спалено 1290 будинків. Чернігівські історики (з ними солідарні фахівці Українського інституту національної пам`яті) наголошують, що знищення фашистськими карателями Корюківки разом з його мешканцями є одним із найбільших подібних злочинів нацистських окупантів у Другій світовій війні в Європі.
Порівняємо:
- Українська Корюківка – 1-2 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тис. осіб.
- Білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб (під час бою партизан з карателями).
- Чеська Лідице – 11 червня 1943 р. вбито у селищі і замордовані у концтаборі 320 чол.
- Французька Орудар – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 чол.
Тож можна з упевненістю говорити про те, що Корюківська трагедія, за кількістю її жертв, майже в 45 разів жахливіша за горезвісну білоруську Хатинь. Але, на відміну від Хатині, Корюківська трагедія не була відома усьому світу. Проте історія з часом усе розставить на свої місця, принаймні ми на це щиро сподіваємося. Безперечно, оцінка трагедії в Корюківці у 1943 р. повністю відповідає висновкам міжнародного судового процесу над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини у Нюрнбергзі, який проходив з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. Такі дії німецьких окупантів однозначно є військовим злочином та злочином проти людяності!
