27 січня у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту у пам’ять про загиблих від нацистського терору під час Другої світової війни.
Саме цього дня у 1945 році війська першого Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі та визволили в’язнів.
Аушвіц-Біркенау це один із найбільших нацистських концтаборів, що існував з травня 1940 до січня 1945 року біля міста Освенцима (Польща).
Зараз цей табір є символом нацистських злочинів.
Сьогодні 27-го січня взяли участь в урочистостях з нагоди 75-ї річниці визволення колишнього німецького концтабору Аушвіц-Біркенау понад 200 колишніх в’язнів і представники 50 іноземних держав.
Концтабір Аушвіц-Біркенау це місце наймасовішого знищення мирних людей за всю історію людства. В’язнів там позбавляли життя в крематоріях, вони гинули через нестерпні умови праці, від голоду, холоду, епідемій, жорстоких покарань, медичних експериментів.
Сучасні історики збігаються у думці, що в Аушвіці було знищено принаймні від 1,1 до 1,6 мільйона людей, значну частину з яких становили євреї.
Точна кількість жертв табору смерті «Аушвіц-Біркенау» невідома до цього часу. А на Нюрнберзькому процесі назвали приблизну оцінку — від півтора до чотирьох мільйонів осіб.
1 листопада 2005 року Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, у якій говориться, що Голокост привів до знищення “однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей”.
Саме й цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. Його співавторами виступили 100 держав.
Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року.
Музей «Аушвіц-Біркенау» щодня відвідують тисячі людей. Вони приїжджають із різних куточків світу, щоб побачити це страшне місце, де були знищені мільйони безневинних жертв, ушанувати їх пам’ять, відчути якусь частку того жахіття, яке тут колись відбувалося.
Вони приїжджають із різних куточків світу, щоб побачити це страшне місце, де були знищені мільйони безневинних жертв, ушанувати їх пам’ять, відчути якусь частку того жахіття, яке тут колись відбувалося.
Наше завдання передати пам’ять про цей злочин наступним поколінням, щоб подібне не повторилося ніколи.
