Україна вшанує пам’ять жертв Великого терору – масових політичних репресій 1937—1938 років
Як відомо, 2 червня 1937 року було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 року вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.
5 серпня 2017 року о 12.00 в Україні відбулася хвилина мовчання в пам’ять про жертви «Великого терору», який розпочався в СРСР 5 серпня 1937 року за злочинним наказом тодішнього партійного керівництва й особисто Йосипа Сталіна.
Символічні свічки пам’яті в ефірі в цей час запалили українські телеканали, припинивши на хвилину трансляцію свого ефіру.
5 серпня у День пам’яті з нагоди 80-роковин «Великого терору», у Києві відбувлися заходи із вшанування жертв сталінських репресій. Вранці розпочалася поминальна літургія в Покровській церкві на Подолі (внизу Андріївського узвозу, метро Контрактова площа), об 11.00 пройшла панахида та меморіальні заходи біля Хреста репресованим у 1930-х – 50-х роках.
Пам’ятний молебень за жертвами політичних репресій відслужили біля Жовтневого палацу у Києві. Саме біля Жовтневого палацу у столиці за радянських часів був розташований штаб НКВС. І там масово розстрілювали українців.
З 13.00 до 15.00 тривали меморіальні заходи у Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили».
“Великий терор” – це масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937-1938 роки з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосифа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
За даними Українського інституту національної пам’яті, за період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198 тис. 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).
Наймасовіші та найжорстокіші переслідування припали саме на період від 1937 до 1938 років. Засуджені на смерть – ті кого називали ворогами народу – не мали право оскаржувати смертельні вироки, які здебільшого ухвалювали навіть і не суди, а НКВС-івці.
Незаконність «Великого терору» визнали ще за часів СРСР після смерті Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих.
Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.
У історії ці роки увійшли під назвою Єжовщина, за прізвищем головного ката – керівника народного комісаріату внутрішніх справ СРСР Миколи Єжова.
На виконання Указу Президента України від 23.03.2017 р. №75/2017 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937—1938 років» в третю неділю травня по всій Україні були проведені різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.
