[av_textblock size=” font_color=” color=”]
Сторінки минулого не треба забувати ніколи!
11 квітня 2017 року Україна відзначила Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів (International Day of Fascist Concentration Camps Prisoners Liberation)
Цю пам’ятну дату 11 квітня. встановлено за рішенням Організації Об’єднаних Націй тому, що саме в цей день у 1945 році в’язні концтабору Бухенвальд (“Буковий ліс”), довідавшись про наближення американських військ, підняли збройне повстання.
Саме в цей день весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму із 30-ти країн світу, які загинули в концтаборах за роки війни.
На Міжнародному Нюрнберзькому процесі 1945-1946 років система гітлерівських концентраційних таборів засуджена як військовий злочин та визнана злочином проти людства.
У концтабору Бухенвальд в той час знаходилися декілька десятків тисяч ув’язнених із 18 країн Європи. Згідно з оцінками, в Бухенвальді загинули близько 50 000 людей — переважно євреї та політичні в’язні, але також радянські (українські включно) військовополонені, цигани та гомосексуалісти. Їх вбивали камінням, різками, топили в гною, кастрували, нівечили, морили голодом. Деяких людей навмисне заражали вірусами задля медичних експериментів.
11 квітня були звільнені також в’язні фашистського концтабору «Дора», 22 квітня звільнені в’язні «Заксенхаузена», 29 квітня – «Дахау», 30 квітня – «Равенсбрюка», потім – «Освенцим» і «Майданек», «Маутхаузен і «Штутгоф». У 1945 році вийшли на волю 530 тисяч чоловік. Близько 250 тисяч із них були колишні радянські громадяни.
Громадяни Франції, Нідерландів, Австрії, Бельгії, Польщі, Радянського Союзу (всього 30 країн) склали число у 20 мільйонів людей, що пройшли через тортури таборів, з них 5 мільйонів – громадяни Радянського Союзу. Загальне число загиблих у німецьких таборах перевищувало близько 11 мільйонів. Серед них – сотні тисяч українців.
Точний підрахунок втрат серед дітей та підлітків в період війни неможливо. Є докази того, що більшість документів та матеріалів фашисти встигли знищити, таким чином замели сліди своїх злодіянь. Все ж – таки встановлено: із кожних чотирьох життів, що забрала війна – одна дитяча. Всього ж в період з 1939 по 1945 роки загинуло понад 2 мільйонів юних громадян різних країн світу. В живих, але з покаліченими тілами і душами, залишилося 8 мільйонів.
Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.
Багато «таборів смерті» знаходились на окупованій території Польщі: Треблінка, Бельцек, Собібор, Майданек, Освенціум. Знищення людей в таборах смерті було поставлено на промислову основу.
На українських землях нацистські табори які зазначені у переліку концентраційних таборів Федерального закону Німеччини: це концтабір у Львові (Янівський) та Києві (Сирецький).. А за суворістю режиму утриманн які наближалися до концтаборів це 78 виправно-трудових таборів і таборів примусової праці для євреїв. А ще на Україні було::7 виправно-трудових таборів, 15 таборів примусової праці, 304 ґетто, 23 пересильні табори, 66 гестапівських тюрем. Кількість таких тюрем значно більша, але про це відсутня інформація, 242 табори для військовополонених
Попри істотні відмінності у призначенні й специфіці функціонування, усі табори стали ланками єдиної системи, в основі якої був сконструйований безупинний конвеєр смерті. Табори на окупованих східних територіях мали найбільш жорстокий характер, що визнають і німецькі дослідники. У всіх таборах на території окупованої України спостерігалася висока смертність, голод, відсутність медичної допомоги, тортури, знущання над в’язнями, масові знищення.
Щорічно в Україні під час проведення Міжнародного дня визволення в’язнів нацизму проходить низка заходів, в якому бере участь і президент України. У цей день Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли важкий шлях через фашистські табори. Саме в цей день весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму із 30-ти країн світу, які загинули в концтаборах за роки війни.
А для нас – людей, які пройшли крізь жахи фашистських концтаборів, зазнали тяжкої рабської праці, знущань, принижень, зневаги до своєї особистості, цей день означає водночас радість життя і великий душевний смуток. Адже за колючим дротом гітлерівських концтаборів, у печах крематоріїв, газових камерах, «медичних» катівнях назавжди залишилися наші побратими – ті, які так і не дочекалися довгоочікуваної волі.
Важкий шлях пройшло «покоління війни» – голод, тяжка, виснажлива праця та багато інших випробувань. Але ми з Вами, всупереч усім смертям, незважаючи на тяжкі випробування, змогли вистояти і вижити у фашистській неволі, гідно пройти цей тернистий шлях і зробити свій вагоммий внесок у відбудову своєї тяжкопораненої, зруйнованої країни. Біографії цих людей мають бути справжнім уроком мужності для молодого покоління!
Цього дня наш святий обов’язок – зберегти історичну пам’ять і передати її майбутнім поколінням.
Після Другої світової війни в Бухенвальді відкрито пам’ятник жертвам нацизму.
[/av_textblock]
